line

ZSU

karmy

bezviz

 

USPP

Ukrainian English French German Italian Russian

Статті

Полеглі на Барвінківському виступі

voin1Минуло вже 70 років від закінчення найстрашнішої війни 20-го століття. За офіційними даними, досі не знайдено поховань 1 мільйона 290 тисяч людей. І є до болю велика різниця між словом "убитий" і словами "пропав безвісти", які містять у собі гірку несправедливість. Слава знаходить мертвих, але не знаходить безіменних.

 

Так і лежать десятки тисяч загиблих солдатів і командирів на місцях колишніх боїв, у невідомих братських могилах, у засипаних вибухами окопах і бліндажах, а то й просто під деревом, на полях, біля доріг, на місцях колишніх "котлів". "Війна не закінчена, доки не похований останній солдат"…

 

Біля села Волобуївка Балаклійського району майже два роки, від червня 2014-го до 2015-го, групи спеціалізованого приватного підприємства "Воєнні меморіали "Схід" проводили пошукові експедиції. Роботи, в основному, проводилися в полі, на північно-східному схилі висоти 165,9, на 1,2 км південніше (за даними архівних карт, історії боїв). На цій території у травні 1942 року бійці 242-ї стрілецької дивізії 38-ї армії тримали оборону. Ця військова частина намагалась надати допомогу 6-й армії, яка проривалася з кільця оточення під час боїв на Барвінківському виступі. На схилах згаданої висоти були вириті округлі окопи, де й знайшли останки загиблих пошуковці.

 

Як розповів директор СЧП "Воєнні меморіали "Схід" Віктор Старченко, воїни гинули стоячи, з часом останки осипались згори вниз, на дно окопу. Усього вдалося знайти 44 радянських бійців. Пошуки на території Волобуївки, як наголосив він, будуть продовжуватись.

 

voin2За написами на флягах та казанках, за записками, вкладеними в медальйони, встановлено імена десяти загиблих. За відомостями загальної бази даних Центрального архіву Міністерства оборони було встановлено їхній рік народження, місце проживання, час призову до армії, військове звання, відколи став вважатися зниклим безвісти тощо. Українці, росіяни, азербайджанці, татари… Серед них є зовсім юні, 23-26 років. Війна не спитала про вік, про дружину, дітей, про матерів, які нескінченно довго будуть чекати своїх синів… Визволяючи рідну землю від жорстоких загарбників, вони поклали на вівтар свободи своє життя. Славні воїни принесли себе в жертву, аби наступні покоління, ми з вами, могли жити в спокої. І це є справжній героїзм. Тож пам’ятаймо подвиг тих, хто щодня дивився смерті у вічі, сміливо терпів біль, чиє тіло було вкрите кривавими ранами. І нехай їхня мужність та відвага додають нам сили та терпіння тоді, коли відчай та тривога огортають душу.

 

Минулого тижня у Волобуївці пройшов мітинг-реквієм, присвячений перепохованню цих радянських воїнів, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими окупантами в Другій світовій війні. На захід були запрошені родичі загиблих. Племінниця одного з них (старшого сержанта Павла Прохоровича Семененка, 1918 року народження), вже, звичайно ж, старенька бабуся Надія Петрівна Капітальчук зі сльозами на очах дякувала всім за можливість знати місце поховання рідної людини. Останки ще двох бійців, Гната Селіверстовича Маслова та Олександра Олексійовича Роменського, будуть передані рідним для перепоховання їх на батьківщині, на території Російської Федерації.

 

voin3Перед численною гусарівською громадою виступив заступник голови Харківської обласної організації ветеранів Юрій Бабайлов. Він наголосив на тому, що цього дня відбувається надзвичайно знакова подія: "Ми віддаємо данину пам’яті тим, хто, не шкодуючи свого життя, забезпечив нам мирне майбутнє. Довгі роки захисники України були невідомими. І наше завдання, нащадків героїв Другої світової війни, – зробити все можливе, щоб пам’ять про ті події жила вічно. Приємно бачити присутність молоді на цьому заході. Це майбутнє України. Вони мають знати і бачити, з якими почестями будуть поховані герої нашої країни. Вічна слава їм, вічна пам’ять. Звертаючись до молоді, хочу наголосити, щоб не забували трудовий і бойовий подвиг старшого покоління. Шанобливо ставились до ветеранів, до їхніх потреб. А ми, старші, попіклуємось про те, щоб пам’ять про загиблих вічно жила в наших серцях". Трагічні сторінки війни згадали й голова Балаклійської районної організації ветеранів Олександр Захаров, Гусарівський сільський голова Юрій Дорошенко, директор СТОВ "Гусарівське" Віктор Вовченко.

 

Начальник відділу освіти районної державної адміністрації Світлана Швід повідомила, що відсьогодні музей Гусарівської загальноосвітньої школи, звісно, поповниться новою експозицією – про цей захід. Від імені голови райдержадміністрації Степана Масельського, від себе особисто висловила щиру вдячність людям, які провели дану роботу, рідним загиблих – слова пошани, а всім присутнім побажала надії і віри в процвітаючу Україну.

 

Членам сім’ї загиблих, які приїхали вшанувати пам’ять своїх рідних, директор СПП "Воєнні меморіали "Схід" В.Старченко вручив знайдені солдатські медальйони. Тепер вони зберігатимуться в родинах як сімейні реліквії.

 

Наприкінці мітингу отець Дмитрій Ларцев помолився за упокій душі загиблих героїв.

 

__________________

Сьогодні в Україні

Радіо Балаклії

Календар новин

<< < липня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 28 29 30
31            

gds inform

DPI inform

public inf

nadu
 

drv

minreg

agroHODA

nalog

balrada

gorsovet

Vistibal