line

ZSU

karmy

bezviz

zbir2

Ukrainian English French German Italian Russian

Статті

Інтерв’ю з керівником району – про досягнення, перспективи і європейські цінності

golova intervjuЛічені дні відділяють нас від Нового року. Незабаром ми перегорнемо останню сторінку календаря, за яким відраховували будні і свята 2017-го. Вони були різними, але однозначно наповненими подіями, значущими і непомітними, зустрічами, запланованими і несподіваними, очікуваннями, справдженими і несправдженими.

 

 

   Наприкінці грудня завжди відчуваєш якесь сум’яття, намагаєшся встигнути переробити багато справ, «прокручуєш» у свідомості, то хаотично, то в суворій послідовності, все пам’ятне, до чого був причетний упродовж трьохсот шістдесяти п’яти днів, й оцінюєш їх з прокурорською неупередженістю й об’єктивністю. З проханням оцінити нинішній рік з проекцією на Балаклійщину, це вже стало традицією, звернулися до Степана Масельського, голови Балаклійської районної державної адміністрації.

 

   – Степане Івановичу, Ви неодноразово наголошували, що нинішній рік неординарний. І це справді так. Якщо поки що абстрагуватись від дати 23 березня, до неї ми ще обов’язково повернемось, то чим позначив себе 2017-й?

   – Нарощуванням обсягів промислового виробництва, що в масштабах області становить майже тридцять відсотків від усього, що виробляється цією галуззю. Без зайвої скромності відзначаємо високі показники в аграрному секторі економіки. Щоправда, не зовсім виправдали наші очікування пізні культури.

   Врожай соняшнику, кукурудзи, цукрового буряку був би значно вищим, якби не в міру засушливе літо. Такої спеки не пам’ятають навіть старожили. Та, навіть попри природні корективи, нарікати на отриманий результат немає причин.

   Вражаючими, якщо порівняти з попередніми роками, є зміни, що відбулися в медицині та освіті району. Йдеться про серйозні капіталовкладення, які вдалося скеруватина капітальний ремонт і повне матеріально-технічне переоснащення двоповерхової будівлі інфекційного та дитячого відділень Балаклійської ЦКРЛ. Стосовно первинної ланки надання медичної допомоги, то тут ми теж багато надолужили: вийшли на фінішну пряму з капітального ремонту всіх ФАПів. Залишилося хіба що завершити роботи по Слобожанському ФАПу, переобладнати амбулаторію в Балаклії, завершити будівництво амбулаторій у Веселому і в Савинцях. На початку року, я дуже на це сподіваюсь, відбудеться відкриття аналогічного закладу в селищі Нафтовиків, а впродовж 2018-го – в Лагерях (на нього вже виготовлена проектно-кошторисна документація). Якщо просуватимемось такими темпами, то, думаю, за два-три роки ми відбудуємо й відремонтуємо всі районні медичні установи.

   Роками нам допікали ветхі від часу покрівлі на освітніх закладах. Здебільшого, ми могли осилити тільки аварійний ремонт. Нині ж, завдяки бюджетній децентралізації, маємо в розпорядженні фінансовий ресурс, який дозволив перейти від аварійного до планового ремонту покрівель.Хіба це не результат?

   Результативноми спрацювали і в кардинально протилежному напрямку, хоча всі ці напрямки можна назвати одним словом - інфраструктурні. Чого тільки коштує свердловина із забезпечення якісною питною водою жителів Савинець! Сьогодні вже вирішується питання, щоб і жителі селища Цукровиків мали можливість пити й використовувати воду з цієї свердловини для щоденних побутових потреб. Дебет її дозволяє, тож так і буде.

 

   – Степане Івановичу, згідно з реформами, які останнім часом відбулися в службі автомобільних доріг, частина доріг державного підпорядкування перейде на обслуговування на місцях. Як це відбудеться на прикладі нашого району?

   – Згідно з реформуванням галузі, району буде передано 306 км доріг державного і близько 70 км – обласного значення, які фінансуватимуться з обласного дорожнього фонду.

  При департаменті капітального будівництва буде створено управління, яке й візьме на себе їх утримання. Для району такі зміни на краще, оскільки кошти виділятимуться на реальні кілометри. На їх експлуатаційне утримання (370 км) вже передбачено 23 млн. гривень, а не тих копійок, які ми мали раніше. Що для нас головне в цій ситуації? Налагодити комфортний проїзд населеними пунктами, через які пролягають ці дороги.

 

   – Навколо земельного питання не стихають дискусії. Чи бути землі товаром? Чи повинен громадянин України мати право продати свій земельний наділ, як житло, яке перебуває в його власності?

  – На моє глибоке переконання, людина не повинна мати обмежень усвоїх законних правах. Але законодавчо все повинно бути чітко виписано, щоб не було порушень і зловживань, щоб людина не була ошукана, щоб миостаточно не втратили село. На рівні закону треба встановити обмеженняна продаж землі в одні руки, іноземним громадянам тощо. Інакше селянин, який, з огляду на місце свого проживання, повинен знайти себе в рільництві чи тваринництві, опиниться безробітним. Крупні агрокомпаніїз сучасною технікою тому приклад: залічені дні посіяли, дочекалися врожаю, зібрали й поминай як звали.

   Майбутнє, на мою думку, за малимий середніми фермерськими господарствами. Це дозволить створити нові робочі місця й можливості для достойного заробітку.

 

   – Багатьох, особливо молодь, цікавить, коли будуть продовжені роботи по «Вимпелу»?

   – Цей об’єкт пройшов відбір івключений на фінансування з Європейського інвестиційного банку. Чекаємо тільки на березневу постанову Кабміну, яка задасть прискорення будівництву. Якщо ж процес загальмується, ми будемо робити реконструкцію приміщень спорткомплексу своїми силами.

 

   – Степане Івановичу, ми обіцяли повернутися до теми 23 березня. Уже невдовзі перша трагічна річниця. Будь ласка, дайте власну оцінку цій події і як громадянин, і як керівник району.

  – Остаточний офіційний вердиктз приводу того, що сталося, винесуть правоохоронні органи. На моє ж глибоке переконання, це була диверсія. І до того були спроби дестабілізувати обстановку, та, на щастя, обходилось. Ті, хто того березневого дня задумав і здійснив цей антигуманний акт, прорахували все. Найперше, визначилися з часом. По-друге, найбільша активізація вибухів спостерігалась обідньої пори. І якби люди вчасно не евакуювались, наслідки були б жахливі. Звісно, ми не чекали, що арсенал здіймуть у повітря, у нас не були заправлені бензином автобуси, та, попри різні чутки, евакуація відбулась організовано. Уже вкотре дякую за це всім моїм землякам, які безстрашно й злагоджено діяли в обстановці, наближеній до фронтової. А який вияв людяностій добросердечності ми спостерігали в ті дні! Скільки надійшло гуманітарної допомоги, скількох людей абсолютно безкорисливо прихистилизовсім незнайомі люди! Це був тойвипадок, коли біда об’єднала.

 

   – Наступне запитання випливає з попереднього. Яка доля арсеналу?

   – Те, що арсеналу не буде, це однозначно. Можливо, на його місцібуде база з меншою кількістю зброїі більш надійним захистом. Міністерство оборони, упевнений, прийме з цього приводу найбільш оптимальне рішення. А ми зі свого боку опрацьовуємо нову систему оповіщення, більш досконалу. У державі неспокійно, на сході тривають військові дії, на території району розташовано чимало потенційно небезпечних об’єктів, тож краще діяти на випередження.

 

   – Степане Івановичу, Святослав Вакарчук, не тільки талановитий співак, а й людина, якій пророчать велике політичне майбутнє, щоправда, останнім часом він відкрито відмовився від президентських амбіцій, вважає, що сучасна європейська держава повинна триматися як мінімумна трьох колонах: верховенство права, якісний державний апарат та демократія. Чи поділяєте Ви його точку зору як людина, яка провадить політику Президента й Уряду в районі? І чому так повільно входять у наше життя європейські цінності?

   – Я хотів би трохи ширше відповісти на це запитання. Коли відбулася Революція Гідності і більшість українців обрала європейський шляхрозвитку, то в своїх першочергових очікуваннях зробила ставку на матеріальні цінності. Справжня ж європейська держава розпочинається зрівності всіх перед законом, з того,що ми з гідністю називаємо верховенством права.

   З цього приводу є влучне висловлювання: демократія – це рабство перед законом. І якщо всі громадяни України – від Президента до звичайної пересічної людини – чітко усвідомлюватимуть, що в нас немає прокурорського свавілля, що суди незалежні й непідкупні, що суддічесні й високоморальні, розпочнеться нове життя. Людина відчує себе захищеною, рівною серед рівних.

   Що ми маємо сьогодні? Суспільство живе тривожно, бо на сході тривають військові дії, ми не розуміємо, яким завтра буде курс валют, ми не знаємо, чи не підхопить нас черговий революційний вихор і куди віднесе. А коли людина буде захищена по основних життєвих позиціях, вона житиме спокійно й зуміє розпорядитися своїм бюджетом. Коли це буде? Однозначно нескоро. Мимоволі напрошується аналогія з революцією 1917-го року. Минуло не менше шести десятиліть, перш ніж народ відчув істотне покращання. І від однієї чинавіть від групи людей не варто вимагати швидких і рішучих перетворень. Кожен, я підкреслюю, кожен насвоєму робочому місці повинен працювати на загальний результат. Месія не прийде. Усе в наших руках.

 

   – Дякуємо за цікавий діалог. І, вже не відступаючи від традиції, Ваші побажання балаклійцям до Нового року і Різдва.

– Передусім, зичу миру, міцного здоров’я, щастя, удачі, любові і процвітання. Хай не полишає нас надія, хай додає сил віра, хай зігріває любов.

__________________

Сьогодні в Україні

Радіо Балаклії

Календар новин

<< < жовтня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

DPI inform

public inf

nadu
 

drv

minreg

agroHODA

nalog

balrada

logo 02

Vistibal

Измени Одну Жизнь